Олег Тягнибок: Проектам антиукраїнських кланів потрібно протиставити високоідейну націоналістичну партію

Олег Тягнибок: Проектам антиукраїнських кланів потрібно протиставити високоідейну націоналістичну партію

Олег Тягнибок

4 лютого 2010 року у Києві відбулися урочисті збори, присвячені 70-річчю з дня створення Революційного Проводу ОУН на чолі зі Степаном Бандерою. Під час урочистих зборів були озвучені доповіді Голови Всеукраїнського об’єднання "Свобода" Олега Тягнибока, кандидата історичних наук, заступника Голови ВО "Свобода" з питань ідеології Олександра Сича, аспіранта кафедри політичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка, заступника голови Київської міської організації ВО "Свобода" з питань політичної освіти Андрія Іллєнка.

Під час виступу Олег Тягнибок, зокрема, зазначив: "Для того, аби ми не тільки тішилися вчорашньою історією, але й творили сьогоднішню, творили об'єкт захоплення і поклоніння наших дітей та онуків, ми повинні пройнятися Духом українського націоналізму і тим Духом, який панував в Організації Українських Націоналістів.

Організація Українських Націоналістів постала у критичний момент української історії. На початок 20-х років боротьба за Українську державу завершилася поразкою і на Східній, і на Західній Україні.

Слід зазначити, що ідеологія українського націоналізму не виникла раптово і на порожньому місці. Дмитро Донцов систематично виклав словами те, що витало в тогочасній політичній атмосфері і що інші інстинктивно відчували, але не могли виразити своїх почувань як систему поглядів. Генеза націоналістичної ідеології Донцова має свої витоки у поглядах його політичних попередників – від Тараса Шевченка і до Миколи Міхновського.

Уявно паралелізуючи 20-і роки ХХ століття із початком ХХІ століття, можемо стверджувати наступне:

– сьогоднішній політичний песимізм українських мас має ту ж природу, що й песимізм після поразки Перших Визвольних Змагань. Нині він є своєрідним індикатором відчування українцями своєрідної поразки у двадцятирічних змаганнях за заможну і, на національних засадах впорядковану Українську державу. В атмосфері цього політичного песимізму суспільство потребує нових, більш ефективних і доцільних форм політичної діяльності;

– так само, як домінуюча на поч. ХХ ст. ліва ідеологія спричинилася до поразки українців у Перших Визвольних Змаганнях і була відкинута в процесі подальших світоглядно-ідеологічних шукань, так і сьогодні ні вона, ані домінуюча тепер у світі ідеологія лібералізму не в змозі стати політичною панацеєю для нації.

Сучасна Українська держава, завдяки героїчній боротьбі ОУН і УПА, набула зовнішніх ознак українськості – отримала назву та історичні символи титульної української нації: Герб, Прапор, Гімн.

Однак, за наповнення її змісту триває жорстока політична боротьба між політичними силами неоколоніально-московського, ліберально-космополітичного та українського спрямувань. Сьогодні ця боротьба визначає зміст усього політичного процесу. І, в залежності від того, яка із названих сил переможе, таким змістом і буде наповнена форма Української держави.

Організаційний геній засновника ОУН Євгена Коновальця полягав у творенні саме такої політичної структури, якої для боротьби за умов того часу потребувала нація. У сьогоднішній ситуації українській нації ще бракує нового Коновальця! Але цілком очевидно, що різнокольоровим політичним проектам антиукраїнських олігархічних кланів український політичний табір повинен протиставити високоідейну, вишколену і здисципліновану націоналістичну партію нового зразка.

Ідеологічний геній Дмитра Донцова полягав у тому, що він систематизував і словами виразив те, що інстинктивно нація відчувала: у якому стані вона перебуває і де є шлях виходу з нього. У сьогоднішній ситуації українській нації ще бракує нового Донцова! Але цілком очевидно, що за умов навіть формального існування власної національної держави, вона вже потребує не стратегії і тактики національного визволення, а стратегії і тактики державного будівництва. Так само, як і за умов її новітнього винищення, за умов існування нібито власної національної держави Українська нація потребує не тільки захисту своїх культурно-духовних основ, але й самої фізичної субстанції.

Отож, сьогоднішній український політичний табір у боротьбі за зміст та існування Української Нації і Української Держави потребує українського державного і соціального націоналізму".