Анатолій Вітів: Волинська влада «пустилася берега»?

Анатолій Вітів: Волинська влада "пустилася берега"?

Анатолій Вітів

Несподівано щедрим "миром" закінчилось більш, як 3-річне протистояння між Волинською обласною радою, облдержадміністрацією та Федерацією профспілок області за санаторій матері і дитини "Пролісок", що в селі Грем’яче Ківерцівського району. Красна ціна цього "миру" – 3 мільйони гривень, які голова ФПО Іван Карпомиз хоче отримати з обласного бюджету. Мабуть, по мільйону за кожен рік своїх спроб відсудити цей об’єкт у обласної ради.

Про санаторій "Пролісок" не чув, мабуть, тільки лінивий. Конфлікт за нього розгорівся між обласною радою та Федерацією профспілок області ще в 2006 році. Сторони не зійшлися в питанні визначення частки майна колишнього піонерського табору, в будівництво й розбудову якого вкладали кошти і ФПО, і облрада. Давній компартійний номенклатурник Іван Карпомиз, якому вдалося захопити владу у волинських профспілках, заявив, ніби основна частка майна санаторію належать профспілці та "чорнобильському" управлінню облдержадміністрації, після чого подався відсуджувати цю частку в обласної ради.

Анатолій Грицюк, якого БЮТ посадив у крісло голови Волинської обласної ради, з цим не погодився і вирішив скористатися проБЮТівською більшістю в раді, аби забрати санаторій в обласну комунальну власність. 6 березня 2007 року облрада прийняла рішення, що 94,75% майна санаторію належить до спільної власності територіальних громад області. Також сесія вирішила створити на базі цього майна комунальне підприємство "Санаторій матері і дитини "Пролісок" – зі 100-процентною часткою майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Зрозуміло, що такі рішення були незаконними, тож присутній на сесії прокурор області Андрій Гіль зауважив, що прокуратура змушена буде на них відреагувати, внісши протест, бо частки майна мають визначатися обома сторонами, а в разі недосягнення згоди – в судовому порядку. Проте нікого це не навчило і не зупинило, почалася затяжна судова тяганина, яку обласна рада потроху програвала. Хоча Анатолій Грицюк й надалі не припиняв спроб знайти інші способи прибрати цей санаторій до своїх рук.

У справу втрутилася облдержадміністрація, яку очолював В.Бондар що лише підлило "масла в вогонь". З подачі обласного "чорнобильського" управління Міністерство із питань надзвичайних ситуацій України, яке на той час очолював Нестор Шуфрич, ініціювало питання про передачу санаторію з комунальної у державну власність. Тодішні керівники обласної виконавчої влади, мабуть, готові були швидше віддати санаторій "під крило" Нестору Шуфричу, ніж Анатолію Грицюку…

Такі протистояння призвели до того, що питання власності на санаторій "Пролісок" стало "яблуком розбрату" на кількох сесійних засіданнях обласної ради. Достатньо згадати хоча б сесійне засідання 14 березня 2007 року. Коли Іван Карпомиз показав у сесійній залі рішення судів різних інстанцій, винесені не на користь обласної ради, Анатолій Грицюк не стримався: "Це питання має політичний підтекст і корупційні наміри окремих депутатів фракції "Наша Україна" "дерибанити" майно, яке належить комунальній власності", – заявив він.

"Нашоукраїнці", до фракції яких і досі входить старий комуніст Іван Карпомиз, спробували вдати з себе ображених і стали вимагати від Грицюка публічних вибачень. Уся ця комедія закінчилася публічним демаршем фракції "Наша Україна", яка практично в повному складі покинула сесійний зал. Сесію було зірвано, ряд важливих фінансово-економічних та соціальних питань, вирішення яких чекали волиняни, не були прийняті…

Не буду переповідати всієї історії цього протистояння. Скажу лише, що вона нагадує історію про двох баранів на кладці, які нізащо не захотіли поступатися. Хай не по закону, але з принципу! Це коштувало обласній раді кількох сесій, що не відбулися, новому голові ОДА Миколі Романюку – "проваленого" річного звіту, зрештою перетворило Волинську обласну раду в посміховисько на всю Україну!

І ось – несподіваний фінал цієї історії. Сторони нібито знайшли компроміс. Ні, вони не встановили реальних часток майна у власності санаторію, як те належало зробити, не поділили майно санаторію або управління ним поміж його власниками по-справедливості. Вони віддали його на відкуп!

Перед самісіньким Новим роком, 30 грудня 2009 року, мабуть, щоб якомога менше людей про це прочитали, офіційний сайт Волинської ОДА повідомив "скромну" новину. Хочу навести її дослівно.

"Вчора відбулось засідання ради Федерації профспілок області за участю її голови Івана Карпомиза, голів облдержадміністрації Миколи Романюка та обласної ради Анатолія Грицюка, де розглядалось питання подальшого функціонування санаторію матері і дитини "Пролісок" у селі Грем’яче Ківерцівського району.

З метою поліпшення роботи та вирішення неврегульованих питань цього закладу, досягнуто домовленості про припинення усіх судових процесів щодо санаторію.

Згідно трьохсторонньої Угоди, підписаної вчора, обласні рада та адміністрація зобов'язуються передбачити в обласному бюджеті на 2010-2011 роки кошти у розмірі 3 млн. грн. для здійснення статутної діяльності Федерації профспілок Волинської області, яка, в свою чергу, не матиме жодних претензій щодо майна санаторно-оздоровчого закладу.

За умови виконання вищезазначеної Угоди, санаторій матері й дитини "Пролісок" залишиться в обласній комунальній власності.

Прес-служба голови облдержадміністрації"

У зв’язку з цим виникає ряд запитань. Якщо "таваріщ" Карпомиз три роки вважав дії голови обласної ради Анатолія Грицюка незаконними, то чому тепер пішов на сумління з совістю? Чому погодився на угоду з порушниками закону? Чому віддав санаторій на відкуп?

Мабуть, тому, що ті 3 мільйони гривень виділяють йому "для здійснення статутної діяльності Федерації профспілок Волинської області". Тобто, фактично для "дерибану", бо ж ці кошти – не цільові. Голова ФПО, як посадова особа з правом фінансового підпису, може розподілити ці кошти практично на власний розсуд, як захоче. А якщо треба буде формальна згода Президії чи Ради ФПО, то, ви ж самі розумієте, з такої суми можна і для ближніх по пару гривень вділити…

Левова ж частка цього "відкату", як неважко здогадатися, може бути розподілена між тими, хто доклався до того, щоб ця угода відбулася. А, може, такий "відкат" призначається ще й для якихось інших фігурантів, кровно зацікавлених у цій справі? Зокрема тих, чиї прізвища назвав Анатолій Грицюк у своєму скандальному інтерв’ю "Строку давності злодійські схеми не мають", опублікованому у "Волинській правді". Певно, Анатолій Грицюк уже досяг компромісів і з ними…

Ще одним "каменем спотикання", що це підтверджує, є судова тяганина навколо Шацької рятувальної станції, на яку давно поклав око бізнесмен і депутат обласної ради від "Нашої України" Василь Столяр. Цікаво, яким же "миром" закінчиться "війна" між ним та Анатолієм Грицюком? Бо після кількох виграних судів Анатолій Грицюк уже заявив, ніби він "не заперечує, щоб цю станцію на договірних засадах ТзОВ "Феміда-Інтер" взяло в оренду". Тобто, рятувальна станція, замість обслуговувати тих, хто відпочиває на Шацьких озерах, таки перебуватиме у володінні цього бізнесмена, приносячи йому прибутки?

Мені так видається, що обидві ці справи – чітко взаємопов’язані. Тобто, компроміси в одній були б неможливі без досягнення компромісів в іншій. Треба розуміти, що насправді ці протистояння – не профспілок та обласної ради, а бізнес-середовищ "Нашої України" та БЮТу. Ті та інші хотіли лише одного – з максимальною вигодою для себе "роздерибанити" і санаторій, і рятувальну станцію, і деяке інше майно, і не віддати ці ласі шматки бізнесменам із ворожого політичного табору.

Прикметно, що подібні протистояння супроводжують практично всі сесійні засідання Волинської обласної ради цього скликання. Всі 4 роки роботи цієї каденції обласну раду лихоманить саме через жадобу збагачення окремих її депутатів. І ворогують тут, на жаль, не принципи, як прийняти ефективні рішення задля соціально-економічного розвитку краю, поліпшення добробуту волинян, а те, як вигідніше для себе "роздерибанити" комунальне майно. Вся історія обласної ради цього скликання – це боротьба бізнес-середовищ двох найбільших фракцій за сфери впливу. Інших принципів у "Нашої України" та БЮТ, які не мають своєї чіткої ідеології, бути просто не може.

Мабуть, така поспішність у прийнятті компромісного рішення в питанні щодо майна санаторію "Пролісок" зумовлена тим, що представникам однієї зі сторін цієї трьохсторонньої угоди залишилося бути при посадах, може, лічені тижні, а двом іншим – лічені місяці, до закінчення каденції. Але хочеться запитати: невже обласна рада настільки продажна, що "ратифікує" таку угоду? Невже більшість обранців волинської громади проголосують за те, щоб ось так просто знайти у й без того "дірявому" обласному бюджеті "зайві" 3 мільйони гривень, аби задовольнити інтереси місцевих бізнес-угруповань?

Усі ці закулісні оборудки з народним майном, які тепер пробують "замаскували" під багатосторонні угоди, можуть свідчити про одне: Волинська влада як виконавча, так і представницька "пустилися берега". Поміж собою вони завжди домовляться, закриють очі і на закон, і на мораль.