Сатрапи Януковича проти "Свободи": Коли собаки не в силі покусати, вони відчайдушно брешуть…

Всеукраїнське об'єднання "Свобода". Офіційна сторінка ВО "Свобода".
Новини

Сатрапи Януковича проти "Свободи": Коли собаки не в силі покусати, вони відчайдушно брешуть…

Петро Колодій
Петро Колодій
9 вересня 2011

…Ми не знаємо, яке блювотиння вивержуть на нас завтра. Але ми точно знаємо, що не маємо права впасти під тягарем цієї злочинної брехні

Як відомо, секрет "професійної майстерності" усяких шахраїв-наперсточників, картярських махлярів, кишенькових злодюжок тощо – полягає у банальному відвертанні уваги. "Тримай злодія!", – несамовито волає сам злодій, залазячи вам у кишеню. І поки ви нашорошено лупаєте очима у пошуку міфічного іншого злочинця, – фокус-покус… – ваші кишені вже чисті. Достоту до таких самих фокусів вдається і нинішня владна верхівка, відволікаючи увагу суспільства від сумнозвісного "покращення". Кмітливі люди давно спостерегли, що улюблений маневр біло-голубих "благодійників" – постійно "переводити стрілки" на когось іншого. Скажімо, вибіркове кримінальне переслідування вчорашніх урядовців влаштовують якраз для того, аби відвести увагу від діянь уряду нинішнього. Мовляв, хотіли "Бандитам – тюрми"? А бандити – не ми! Ось вам бандити – "Тримай злодія!" І поки увага народу прикута до скандальних судилищ, – фокус-покус… – і "покращення" у ваших кишенях настає "вже сьогодні"...

Либонь, ще дужче кортить антиукраїнському режиму пересаджати й усіх непокірних націоналістів. "Так немає ж за що!", – скажете ви. Ото ж бо й воно, що немає. Оскільки просто так пересаджати лідерів "Свободи" сатрапи Януковича не в силі, – вдаються до несусвітнього оббріхування. Ото щойно у цій брудній справі відзначився нардеп-регіонал Петро Писарчук. Доплівся, бідолаха, до того, що прямо звинуватив заступника голови Львівської облради свободівця Петра КОЛОДІЯ в… організації рекету. Саме так – не більше й не менше! Ні сіло ні впало, головний львівський регіонал заявляє, що Петро Колодій, начебто, був… особистим водієм і "дуже довіреною людиною кримінального авторитета на прізвисько "Завіня". Себто, – по суті, правою рукою (!) Ореста Завінського, якого пристрелили ще далекого 1994 року. Навіть більше! Писарчук сам (з його ж слів), виявляється, ще два десятиліття тому мало не впав невинною жертвою хижих свободівців! "Я просто знаю цей факт, бо був жертвою переслідування… Це було на зорі нашої незалежності. Я це все пережив, тому я про це і сказав", – не зморгнувши оком просторікує власник найбільшого львівського базару...

Чим більш нахабна брехня, тим легше в неї вірять – гласить принцип геббельсівської пропаганди. Проте у розумних порядних людей після почутої з уст одіозного регіонала "сенсації", одразу виникають прості й логічні запитання. По-перше, з якого це переляку Писарчук випльовує сей "компромат" у сторону першого заступника голови облради лише тепер, через два десятки років? Чи ж не тому, що тепер сам чорт ногу зломить в легендах бандитського Львова бурхливих 90-тих? По-друге, якщо все сказане Писарчуком було би правдою, то як "водій" і "права рука" Завіні взагалі зумів би дожити до наших днів? Адже відомо, що під час тотального полювання на львівських "авторитетів" загинув не лише сам Завіня, але й практично всі його "братки": Артур, Базіла, Глухий, Помідор, Птєнєц, Рокеро… Та майже ніхто з них навіть до нового століття не дожив! По-третє, як могло так статися, щоби член "бригади" (тим більше водій самого Завіні!), яку не раз "накривала" міліція, не мав у житті жодного арешту? І нарешті, як взагалі можна вірити речнику кримінально-олігархічного клану, ключові фігури якого, як всім відомо, на зорі кар'єри далеко не квіточки вирощували? Сам "правдоборець" Писарчук, до речі, краще б поділився спогадами про те, як можна безкарно збудувати собі базар на 15 гектарах самовільно захопленої львівської землі. Як бачимо, інсинуації регіонала, навіть на перший погляд купи не тримаються. Але це розумні порядні люди бачать відразу. А розмаїті "доброзичливці" усяку маячню на адресу "Свободи" ладні враз підхопити. Очевидно, – не безкорисливо.

Озвучений Писарчуком наклеп оперативно поширює на своїй передовиці газета "Експрес" у тиражному четверговому номері (№ 96 від 01. 09. 2011 р.). І не просто тиражує, а з неабиякою пристрастю. Під промовистим заголовком "Партія "Свобода" чи партія рекету?!" Ще й "прикрашає" (певне для більшої переконливості) застрашливим фотомонтажем – зображення чоловіка в масці – грабіжника – наліплене на фото прапора "Свободи".

Кілька слів про те тло, на якому відбувся нібито скандальний "викид компромату". Отже, Партія регіонів усвідомлює, що усі соціальні обіцянки, на яких трималася її передвиборча риторика, а зокрема ж теза про "покращення життя", – з тріском провалилися. Тому гарячково шукає спосіб втриматися при владі. Тим паче, що всі рейтинги свідчать: влада уже вислизає з рук. Єдиний спосіб уціліти у малоприємних для регіоналів умовах, коли катастрофічно падає рівень життя, – знищити усяку опозицію, себто позбавити суспільство альтернативи. Аби не було кому очолити спротив, повести народ на боротьбу, аби змести антиукраїнський режим. Отож, однією рукою підгодовуючи грішми силовиків, себто викохуючи слухняних виконавців власної волі, чинна влада для кожної опозиції розробила найбільш дієвий, на її погляд, сценарій знищення. З парламентською опозицією виявилося простіше. Тимошенко, врешті-решті, просто зачинили в камері, горопашного Луценка теж вже восьмий місяць мордують у СІЗО. Ну, є у донецьких така вулична звичка – добивати лежачих. Аби залякати тих, хто ще не впав.

З національною опозицією – Всеукраїнським об'єднанням "Свобода" – виявилося складніше. Свободівці не крадуть, не беруть хабарі, не підписували жодних сумнівних угод... Тим часом Партія регіонів прекрасно розуміє: якщо націоналісти прийдуть в парламент – під його куполом розгориться війна не на життя, а на смерть. Це вам не "Наша Україна" і не БЮТ, з яких за потреби можна насмикати достатньо "тушок". Націоналістами не покеруєш, і "на ура", без обговорення, не схвалиш черговий антинародний законопроект. Через те чинний режим, який тепер один до одного копіює методи, стиль і почерк радянського НКВД-КДБ (хапає "інакомислячих" на вулицях, одягає їм кайданки, тягає на допити у слідчі відділки), вибрав стосовно націоналістів перевірний радянськими спецслужбами спосіб розправи – дискредитація за допомогою брехні. Отож, передчуваючи наближення осені і початок нового політичного сезону, Партія регіонів мобілізує своїх чорноротих речників і дає їм команду "фас", – лити на очільників "Свободи" стільки несусвітньої брехні, аби спростувати її всю було нереально. Бо тоді "Свободі" доведеться тільки те й робити, що виправдуватися на кожне гидке блювотиння зі сторони сатрапів Януковича та їхніх платних посіпак.

Ідеться, зрештою, не про вишукані політтехнологічні розробки на кшталт "Не голосуйте за "Свободу", бо вона непрохідна". Ні, регіонали зі своїми танкоподібними методами у такі іграшки не бавляться. Хто-хто, а вони, маючи на службі соціологічні групи і, відповідно, реальні, а не штучно намальовані рейтинги, прекрасно знають – люди на таке більше не купляться. Особливо ж після того, як на місцевих виборах "Свобода" фактично завоювала усі Західні області України, просунулася в місцевих радах далеко у Центр і на Схід. Не спрацьовує вже і безглузда теза, що "Свободу", мовляв, фінансує Партія регіонів (хоча Ганна Герман недавно таки спробувала ще раз дискредитувати "Свободу" заявою про те, що Тягнибок, як і інші лідери опозиції, начебто вчащає до… адміністрації президента). Хто у це повірить після політичних репресій і допитів за подіями 9 травня у Львові, а тепер уже і 24 серпня у Києві? Тому в хід тепер ідуть не хитромудрі вигадки, а проста брутальна брехня, за допомогою якої радянська система свого часу дуже успішно знищувала еліту української нації…

Наклеп з уст регіонала Писарчука на Петра Колодія – не виняток, а лише один із прикладів того, що запрацювала зумисне розроблена режимом схема. Тепер про "Свободу" можна й не таку маячню почути. Ось, буквально перед тим, на одному підконтрольному регіоналам сайті уже писали, нібито депутат Львівської міської ради свободівець Юрій МИХАЛЬЧИШИН… наркоман. Юрій – син знаменитого шахіста, лідер молодіжного націоналістичного руху, інтелектуал і кандидат політичних наук... Усім, хто його знає, достеменно відомо, що Михальчишин веде винятково здоровий та спортивний спосіб життя. Тож – важко, здавалось би, було вигадати щось більш абсурдне! Тут хочеться зануритися в недалеку історію і провести паралелі…

… Брехня, як ми уже зазначали, була вірною соратницею радянського окупаційного режиму. Спершу недовчені енкаведисти-кадебісти обзивали інтелектуальну еліту української нації нехитро – "терористами" і "ворогами народу" – цей метод був популярний у 30-40 роки, а дещо пізніше, у 70-80 роки – вже наркоманами, крадіями ікон, ґвалтівниками, хуліганами, тощо. Себто, мало було просто засудити і знешкодити – треба було також принизити, показати, що ніякі ці люди не політичні в'язні, яких панічно боїться система, а, нібито, – звичайнісінькі кримінальні злочинці.

Так, у квітні 1935 року було порушено кримінальну справу, ядро якої становили українські письменники. В останніх числах квітня 1935 року заарештували професора Миколу Зерова, влітку – Павла Филиповича. На підставі абсурдно поєднаних фактів і фікції сколотили "висновок" про нібито існування терористично-націоналістичної організації на чолі з Миколою Зеровим, якого примушували визнати, що керований ним семінар в Інституті народної освіти – це зовсім не семінар, а легально замаскований гурток злочинців, змовників, убивць.

Так звана терористично-націоналістична група Зерова "складалася" з самого Миколи Зерова, Павла Филиповича, Ананія Лебедя, Михайла Драй-Хмари, Марка Вороного. Обвинувачували поетів і літературознавців за параграфами 6, 8, і 11 54-ї статті Карного кодексу УРСР, тобто у шпигунстві, тероризмі і в приналежності до антирадянської підпільної організації. Докладніше про це – у матеріалі на 9 сторінці цього номера.

А ось приклади часів уже нафталінової брежнєвщини. У травні 1980 кагебісти заарештували і назвали особливо небезпечним рецидивістом великого українця поета Василя Стуса – його засудили на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Членові Української Гельсінської Спілки правозахисникові Ярославу Лесіву 1979 року підкинули в кишеню наркотики і вдруге посадили на два роки. У квітні 1980 дисидента В'ячеслава Чорновола звинуватили у нібито… спробі зґвалтування, і за сфабрикованим обвинуваченням засудили на 5 років. На знак протесту В'ячеслав Чорновіл провів 120-денне голодування. Уже в часи Незалежності ходили розповіді про те, як один із кадебістів, не витримавши докорів сумління, оповів друзям, як важко було знайти жінку, яка погодилася б лжесвідчити. Схожа доля була і у інших українців – членів УГС. Василя Січка, який пройшов через тортури у психіатричних лікарнях, 1981 року, за півроку до закінчення терміну, прямо в СІЗО(!) засудили на три роки ув'язнення за нібито… "зберігання без мети збуту наркотичних речовин". Наркотики йому підкинули в тумбочку. Василь Овсієнко буцімто "відірвав" офіцерові на зоні два ґудзики – і отримав термін за "хуліганство". Петра Розумного, який мав у кишені складаного ножика, засудили за "незаконне зберігання зброї". Письменникові Миколі Руденкові підкинули 39 доларів, письменникові-фантастові Олесеві Берднику – порноґрафічні листівки, а в правозахисника Олекси Тихого знайшли заліплену в глину на горищі сараю давно непридатну для стрільби німецьку ґвинтівку (можливо, її під час війни сховав брат Тихого, який пішов на фронт і загинув).

….Ті ж самі методи нинішня неорадянська система застосовує проти національної опозиції. Згадаймо, як націоналістам спершу пробували "шити" "тероризм" після того, як невідомі підірвали пам'ятник Сталіну(!) у Запоріжжі, і навіть після вибухів у Макіївці. Вже після подій 9 травня у Львові з чоловіка однієї зі свободівок намагалися зробити контрабандиста. 31 серпня цього року близько 8-ї ранку до помешкання активіста Харківської "Свободи" – журналіста Сергія УДОВИЧЕНКА – вдерлися близько десяти (!!!) осіб із постановою про обшук. У документі за підписом прокурора Харкова Євгена Поповича містилося розпорядження шукати… наркотики, вибухівку та зброю. В ході півторагодинної "інспекції" правоохоронці не знайшли незаконних предметів чи речовин (вочевидь, не вдалося підкинути). Нагадуємо, що Сергій Удовиченко є кореспондентом партійного часопису ВО "Свобода".

Ще приклад. Кілька тижнів тому в Інтернеті з'являється несусвітня "качка" про Олега Тягнибока: лідер "Свободи" нібито жорстоко побив якогось нещасного хлопця, який, мовляв, перегородив йому своєю машиною дорогу. Безглузда інформація виявляється настільки недоладною, що навіть переважна більшість провладних Інтернет-сайтів її завбачливо не передруковує – надто уже неправдоподібно.

Або ще приклад. Буквально днями одне підконтрольне регіоналам видання друкує статтю про те, що Олег Тягнибок "поселився в престижному австрійському будинку". Тему відразу підхоплюють інші часописи – ой як цікаво! Необізнаний читач може подумати, що Олег Тягнибок ото щойно купив собі хатинку десь у Австрії. Проте, "австрійський будинок", виявляється, – це квартира у Львові в будинку, який збудовано іще за "бабці Австрії" – у 1900 (!!!) році. І у тій квартирі родина Олега Тягнибока живе уже 35 (!!!) років, тому що ця "австрійська" квартира – це квартира батька Олега Тягнибока, відомого спортивного лікаря Ярослава Тягнибока. У статті, звісно ж, не згадують, що в такому самісінькому "елітному" житлі" мешкають тисячі і тисячі простих львів'ян, просто тому, що "австрійськими" будинками забудована уся стара частина міста…

Цікаво, що брехню фабрикують – навіть не намагаючись обрамити в якісь факти чи аргументи. Виходить очільник Партії регіонів Петро Писарчук на прес-конференцію і бовкає те, що вчора ввечері висотав з якогось брехливого пальця. Той самий Петро Писарчук, який усе життя прожив – прогинаючись під владу і в такий слимацький спосіб обороняв свій бізнес. Той самий Петро Писарчук, який де тільки не був у пошуках сприятливого провладного вітру. У 1979-84 роках – на комсомольській роботі, у 1989-90 роках, фактично в період Перебудови, – на компартійних хлібах. Потім – упродовж п'яти років – у лавах сумновідомої СДПУ (о). Коли ж есдеки "наказали довго жити", Писарчук перекочував до лав Партії регіонів. Той самий Петро Писарчук, який однією рукою грішить, а другою – оті гріхи замолює. Бо який же нечуваний цинізм – не проголосувати у парламенті за визнання Голодомору геноцидом українського народу (2006 рік), а потім поставити на своєму ринку пам'ятний знак жертвам Голодомору. Що це – роздвоєння особистості, шарахання загубленої душі чи просто – страх горіти за своє лицемірство у пеклі. Бо крім людського, є ж іще й Божий суд. А як тлумачити той факт, що Писарчук самовільно захопив львівські землі під свій ринок "Південний" і збирав на них з підприємців торговельний збір? Хіба ж то не найсправжнісінький рекет?

…Іще наші читачі ошелешено запитують, чому поважні ще недавно видання, слово яких ще вчора дійсно мало вагу, стають безсовісними рупорами Партії регіонів, чому поширюють вивергнуті регіоналівськими очільниками блювотиння? Відповідь вельми проста. Час нині тяжкий. У рамках "покращення життя" кожний бізнес (і газетний теж) хоче жити. Бо рекламодавці тепер не тільки рахують кожну копійку, а ще й бояться надто "світити" рекламою, аби їхній бізнес не впав "покращувачам життя" у око. А тиражі падають, бо читачі теж кожну копійку рахують – купують хіба четвергові номери заради програми ТБ. А з чого ще має жити газета? Отож головний львівський регіонал разом з його брехнею прикрашає не котру-небудь, а саме найдорожчу першу сторінку відомого видання у найтиражнішому четверговому номері...

Ті, котрі "хотіли жити", на жаль, завжди були і є в Україні. Ті, котрі "хотіли жити", – здавали колись повстанців УПА. Ті, котрі "хотіли жити", здали криївку Ярослава Роберта на Карпатській горі Яворині, і криївку з 21 повстанцем у Піддіністрянах на Жидачівщині – загинули усі воїни УПА… І криївку під Золочевом, де брат бабці Олега Тягнибока – лікар Петро Скобельський – виходжував важко пораненого 23-річного повстанця. Обох упівців – лікаря і пораненого – енкаведисти розстріляли автоматною чергою… Серед тих, котрі сьогодні "хочуть жити" – той же Петро Писарчук. І та ж Ганна Герман, яка завдяки своєму екзотичному для регіоналів галицькому походженню виборола собі чільне місце в "орбіті" Януковича. І багато-багато інших…

Цікаво, що у нинішньої влади немає жодних докорів сумління. Цими днями у СІЗО сидить пенсіонерка, яка на вінку "Тарасові Шевченку від Віктора Януковича" відтяла ножицями прізвище "гаранта". Літню патріотку негайно засудили на 10 діб арешту за… пошкодження приватного майна Януковича. Відчуваєте, як гидко запахло радянщиною?

Ми не знаємо, що придумають про кожного з нас завтра. Кого із нас спробують перетворити на наркомана, контрабандиста, рекетира, ґвалтівника, крадія ікон чи канібала. Але ми знаємо напевно, що маємо чинити опір цій злочинній системі і не маємо права впасти під лавиною цієї брутальної брехні.

P.S. Стосовно того, чому ціллю обрали саме Петра Колодія. Припускаємо, що це може бути помстою за боротьбу з контрабандою, яку депутати-свободівці Львівської обласної ради розпочали у березні цього року. Нагадаємо, 4 березня депутати від ВО "Свобода" на чолі зі заступником голови обласної ради Пером Колодієм затримали у Львові вантажівку з контрабандою на суму приблизно у мільйон євро, яка безперешкодно перетнула кордон. Водій утік, а очолювані Петром Колодієм свободівці упродовж кількох днів охороняли вантажівку, поки нарешті не змушені були прибути працівники митниці. Опісля "ходила" інформація, що аби заарештувати Петра Колодія, висилають спеціальний підрозділ з Києва. Система любить жорстоко мстити тим, котрі заважають спокійно красти.

На відміну від потомственних комсючків, якими кишить теперішня влада, Петро Нестерович Колодій походить із чесної патріотичної родини. Його батька – Нестора Петровича Колодія – у 1947 році засудили на 10 років за "антирадянську пропаганду". Покарання відбував у місті Джизказган (Казахстан) на олов'яних шахтах. Зі "Свободою" Петро Колодій ще з 2002 року, тобто з тих часів, коли це не обіцяло жодних дивідендів чи росту кар'єри… У 2006 році вперше обраний депутатом Львівської обласної ради V демократичного скликання. Очолював комісію з питань поновлення прав реабілітованих, працював у складі тимчасових контрольних комісій з розв'язання проблемних питань, зокрема домагався виплати заробітної плати працівникам Львівського автобусного заводу. Нещодавно очолив тимчасову комісію Львівської облради, яка вивчає питання незаконних вирубок лісів. Заяву Петра Писарчука він прокоментував так: "Можу вас запевнити, що в ті роки, про які говорить Писарчук, становлення незалежності України, Колодій Петро працював в найбільшому автотранспортному підприємстві Львівщини на керівній посаді – інженером-механіком. Щоденно на лінію випускав 500 автомобілів і приймав. Тому водієм якогось кримінального авторитета Колодій просто не міг працювати." "Ще хочу вас запевнити, що Колодія за своє життя не викликали жодного разу в міліцію, навіть за розбите скло", – додає він. Петро Колодій наголошує, що безумовно відреагує на наклеп. Очевидно, подасть на Петра Писарчука до суду.

Редколегія газети ВО "Свобода"






Пошук

Усі права належать ВО "Свобода", 1995-2014.

Матеріали сайту є вільними для розповсюдження за умови посилання (для internet-ресурсів - гіперпосилання) на джерело.