"Для мене великим щастям є те, що такі пісні як "Козача Могила", "Народна війна" – мають успіх…"

Всеукраїнське об'єднання "Свобода". Офіційна сторінка ВО "Свобода".
Новини

"Для мене великим щастям є те, що такі пісні як "Козача Могила", "Народна війна" – мають успіх…"

Сергій Василюк
Сергій Василюк
1 травня 2012

Після майже 20-тисячного "Маршу УПА", який 14 жовтня минулого року пройшов у столиці, відбувся великий концерт українських виконавців. Для багатьох учасників Маршу став справжнім відкриття український гурт "Тінь Сонця". Нині розмовляємо із його лідером – свободівцем Сергієм Василюком.

- Сергію, Ви часто берете участь в заходах, які організовують українські націоналісти, деякі організовували самі. Згадати хоча б останні: "Творці української традиції", вшанування пам'яті українського композитора Миколи Лисенка, акція на підтримку спорудження пам'ятника Шевченкові у Вінниці тощо…

- Сьогодні практично весь світ перебуває в стані інформаційної війни, не є винятком і Україна. Як і в часи попередніх світових воєн, українці мусять захищати свої цінності на кілька фронтів: зі сходу наступає "рускій мір", зі заходу – безглуздий лібералізм та пропаганда нездорових субкультур. В цілому неважко помітити, що сьогодні, аби підкорити нові територій та нації, віддають превагу не силовим, а інформаційно-психологічним методам: з усіх народів світу хочуть зробити однорідну масу, яка буде покірною і підтримуватиме те, до чого її привчили. Отже, найважливішим інструментом в сучасному глобалізованому світі є виховання. Відтак, головною метою сучасного українського націоналіста є виховання національно-свідомої, здорової та конкурентоздатної нації, і кожен з цих компонентів є дуже важливим. В контексті патріотичного виховання найважливішу роль відіграє українознавство – що більше ми знатимемо наших героїв і про них, що глибше розумітимемо тонкощі нашої історії та сьогодення, то більше у нас шансів зберегти своє національне обличчя, нашу державу і вивести її з часом в число найрозвинутіших та найвпливовіших держав світу. Потенціал для цього у нас величезний, інакше вороги не клали б цілі армади своїх солдатів заради захоплення наших земель, а сьогодні не вкладали би стільки грошей у підміну в свідомості українців поняття про те, якого вони роду і для чого живуть.

Моя національно-просвітницька діяльність триває близько дев'яти років, власне, з того часу, відколи гурт "Тінь Сонця" вийшов на сцену. Ще до помаранчевої осені 2004 року ми створювали позитивний імідж українській мові в рок-музиці. Так власними "партизанськими" зусиллями проводили українізацію в столиці та інших містах.

Для мене великим щастям є те, що наш гурт став одним з найпоказовіших в жанрі патріотичної пісні, а до прикладу пісні "Козача Могила", "Вишневий садок" чи "Народна війна" мають великий успіх. Проте сьогодні мені цього мало, аби відчувати, що патріотичне виховання українців, особливо нашої молоді, стоїть на належному рівні. Саме тому я вирішив періодично організовувати або долучатись до просвітницьких вечорів, які розширювали б пантеон наших героїв і давали розуміння того, наскільки визначним був вклад того чи іншого нашого попередника у становлення української нації.

Я дуже радий, що 31 березня вечір "Творці української традиції" відбувся успішно, бо таких заходів зараз дуже не вистачає. Особливістю цього вечора було те, що чи не вперше вдалося цілком органічно поєднати вшанування таких велетнів нашої історії, як Тарас Шевченко, Микола Лисенко та Микола Міхновський. На перший погляд це здавалося нереальним, адже Шевченко – поет, Лисенко – композитор, а Міхновський – політик. Проте я переконаний, що відвідувачі вечора відчули, що ці постаті є не лише фундаторами своїх напрямів в українській справі, а й те, що саме вони передали найпотужнішу естафету національного пробудження і державотворення. Режисерувати і вести такі вечори є великою честю, а відчуття зали, сповненої любові до своєї культури і готової її примножувати та боронити, – дарує неймовірне піднесення.

До речі, щойно повернувся з Житомира, де ми провели схожий захід "Слава Житомирщини", вшанувавши Івана Виговського, Лесю Українку та Миколу Сціборського. Вірю, що такі заходи відбуватимуться і в інших областях.

– "Тінь Сонця" сповідує жанр "heavy-folk" (в народі – "козацький рок")… Чи реально прорватися на радіо, ТБ?

- Зрідка така можливість трапляється, і насамперед не можу не висловити радість з того, що в нас є радіоканал "Культура", на якому доволі часто звучать хороші передачі, в тому числі і наші пісні. Але в цілому в Україні немає державної політики, яка захищала б україномовного виконавця, тим паче в жанрі змістовної патріотичної рок-музики. Переважна більшість продюсерів взагалі не зацікавлені пропагувати щось нове і займається виробництвом "фаст-фуду" для широкого вжитку.

…Музика нашого гурту є українською за суттю, тобто музикою сучасного свідомого українця, тому вона може відштовхувати хіба україноненависників. Взагалі важливо, аби пісня була не лише оригінальною і симпатичною, а й чесною. Тоді до неї тягнуться люди, в яких дуже розвинене прагнення до справедливості і часто саме під впливом музики, сповненої національним колоритом, в них пробуджується почуття справедливості національної. Я знаю чимало людей, які після знайомства з "Тінню Сонця" стали україномовними, і тепер вони вже не лише відвідують концерти, а й ті ж просвітницькі вечори або вуличні акції.

– Чи можна Вашу музичну діяльність назвати прибутковим бізнесом?

- Ми працюємо над тим, аби наша музична діяльність була достатньо прибутковою, але не все залежить від нас. Значною мірою це залежить і від влади, і від суспільства. Наприклад я захоплююся нашими південними братами – хорватами. Патріотизм цього народу неймовірний, а на концерти флагмана їхньої рок-музики Марка Перковіча, який в своїх текстах славить Бога та Націю, приходять повні стадіони. Можливо тому я і поєдную музичну діяльність із громадською, що хочу підняти патріотизм українців на значно вищий рівень.

– Що вважаєте своїм найбільшим музичним досягненням?

- Найбільшим досягненням вважаю те, що на наших концертах сотні людей біля сцени співають наші пісні від першого до останнього слова. Ми стаємо одним цілим і це не замінять ніякі грамоти. Але маємо ще багато зробити, аби презентувати Україну в різних куточках цієї планети.

– З часу створення колективу і дотепер дуже часто мінявся склад гурту, добавлялися також і змінювалися музичні інструменти…

- Це пов'язано з тим, що "Тінь Сонця" є гуртом ідеологічним і водночас прагне тримати високий професійний рівень. Проте не завжди професійний музика є тобі близьким духовно і не завжди однодумець є вправним виконавцем. Крім того бувають і особисті причини, з яких музикант може полишити гурт. Але "кістяк" лишається незмінним і це приємно.

– Ви пишете музику на вірші Шевченка, Стуса, інших знаних митців. В чому різниця – писати музику на свої тексти і тексти визначних українців минулого?

- Насамперед це велика честь і відповідальність. Мені як здебільшого композитору часом важко дається написання тексту, адже я прагну вкласти в нього і зміст, і енергетику, тож не завжди це виходить одразу. Тому якщо вже є хороший текст і він гарно лягає на музику – це велике творче полегшення. А якщо це ще й вірш українського класика – це велике щастя!

– Що найбільше любите у своїй діяльності – концертні виступи, репетиції, записи, процес написання пісні…..?

- Написання пісні все ж є особливим таїнством, яке важко порівняти з чимось. Недаремно кажуть, що митець насамперед творить для себе. Коли виходить гарна композиція – це окрилений період в кілька днів, коли ти живеш лише своїм творінням. Але потім це минається і на перший план виходять концерти – незрівняні відчуття єдності з публікою, коли ти поринаєш у зовсім інший вимір – часом відчуваєш себе всесильним.

– Стереотип про те, що рок – це наркотики, алкоголь, хуліганство… і досі на слуху. Яке місце ці речі посідають у житті гурту "Тінь Сонця"?

- Ми сповідуємо здоровий спосіб життя, тому ці речі нас не стосуються. Стереотип, що рокер має бути обкуреним і п'яним насамперед пояснюється тим, що більша частина рок-музики не несе ідеології, а часом пропагує деструктив. Але якщо ти пропагуєш змістовність, а ще й сповідуєш націоналізм, то ти маєш дбати про здорове покоління і здорових нащадків. І починати маєш з себе!

– Були випадки, коли Вас безпідставно звинувачували в нацизмі. Сьогодні такі звинувачення стали популярним методом для очорнення людини. Чи Ви зверталися до суду, як взагалі можна проти цього боротися (проти наклепів)?

- На судову тяганину йде чимало часу та інших ресурсів. Я вважаю, що людина, яка роками займається справою багатьма знаною та улюбленою, не може бути очорненою в очах загалу через якісь брехливі закиди. Ми ніколи не сповідували нацизму, і в наших текстах, як і в промовах на сцені, немає нічого подібного – про це знають всі. Я дуже вдячний нашим шанувальникам, які підтримали нас в складну хвилину і не дозволили зганьбити.

– Що Вас востаннє сильно вразило, чим хотіли би поділитися з нашими читачами?

Напередодні підготовки до вшанування 170-ї річниці Миколи Віталійовича Лисенка я дізнався про Гетьмана української музики значно більше, ніж донедавна. За свідченням його сучасників, він був найпопулярнішою постаттю серед українців після смерті Великого Тараса і найактивнішим українським громадським діячем від 1860-х років аж до самої смерті в 1912 році. Я думаю, що всім нам варто більше дослідити і пізнати цю славетну постать – постать великого митця і великого подвижника українського відродження…

Святослав Костюк






Пошук

Усі права належать ВО "Свобода", 1995-2014.

Матеріали сайту є вільними для розповсюдження за умови посилання (для internet-ресурсів - гіперпосилання) на джерело.